ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ
«ЖИВЕ ПІД СОНЦЕМ ЛЮБОВІ ШЕВЧЕНКОВА ВЕСНА»
Для учнів основної школи
Мета: розкрити велич і безсмертя українського поета, світового генія, неперевершеного майстра слова Т.Г.Шевченка.
Наочне оформлення: портрет Т.Г.Шевченка, виставка книжок, репродукцій художніх творів, збірники творів.
Музичне оформлення: запис пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.
Обладнання: мультимедійна презентація, музичний центр, книжковий стелаж, свічки.
Хід години спілкування
Епіграф
Який потрібно мати
В душі безсмертний цвіт,
Щоб хвилювати людство
І через сотні літ.
Яким зарядом треба
Наснажити слова,
Щоб пісня і сьогодні
Звучала, як нова …
О. Підсуха
На слайді демонструється акровірш
Т и мусиш нам співця назвати,
А дже умів лиш він один
Р абів німих так захищати.
А хто так оспівав, як він,
С адок вишневий коло хати? (Дмитро Білоус)
Вчитель: Живе під сонцем любові Шевченкова весна…, саме так поетично звучить тема нашого уроку.
Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми сьогодні кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.
До портрета Шевченка підходить учень і учениця. У руках – запалені свічки
Свічку поставлю, свічку поставлю,
Мов перед образом, перед тобою.
І хоч у мріях народ свій заставлю
Стати навколішки поряд зі мною.
Благословенна хай буде година
І тая хата, і село,
Що Україні принесло
З великих найбільшого сина.
Стою перед тобою, поете,
Маленька, як макове зерня,
Твій погляд пронизує душу,
Немовби колючеє терня.
Схилюся низько, Тарасе,
І клятву тобі я приношу,
За всіх і за вся нерозумних
У тебе прощення я прошу.
Вчитель.
Погляньмо уважно на портрет благородного і мужнього Шевченка, захисника прав знедоленого народу. Подивляюся уважно. Погляд спрямований твердо вперед, хоч десь там, у глибині очей, і причаївся ледь помітний смуток. У погляді – віра у справедливість, якій віддав усе життя, віра у звільнення трудящих. У смуткові – уболівання за долю народу, Усе його життя – великий подвиг. Важким і тернистим був життєвий шлях
народного співця.
Звенигородщина – співучий куток України, в ньому. І саме тут 9 березня 1814 року
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя хлопчику дала
Кріпачка – мати, вбита горем
– Радість і смуток, біль і нові оселі сповнювали груди. Син!… Яка радість!… Хай росте великий!… А виросте … і в голові смуток погасив радість: панові ще один кріпак, ще один підневільний страждалець.
– Діти, яке значення слова „кріпак”? (Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ).
За народним повір’ям коли народжується дитина Господь благословляє її в білий світ своєю рукою. Покладе на голову – мудра буде, на руки – майстром на всі руки, на серце – доброю. І такою дитиною, якій поклав Господь руку на серце, голову та руки, був Т. Шевченко.
Йшли роки. Ріс хлопчик. Його босоноге дитинство проходило в селі Кирилівка. Хлопчик зростав допитливим. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном (за що його прозвали малим приблудою), все що було довкола нього, цікавили Тараса. Він завжди ходив замисленим – щось роздумував.
Прийшов час, і ось Тарасик уже школяр. Та недовго тривало Тарасова мука – наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.
Учні читають вірш Грицька Бойка
1-ий учень:
У старій хатині
Кріпака колись,
В тихий день весінній
Хлопчик народивсь.
2-ий учень:
У тяжкій неволі
Ріс малий Тарас.
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.
3-ій учень:
Умерли мама й тато...
Сирота – в дяка.
Тут була в хлоп’яти
Грамота гірка.
4-ий учень:
В пана – бусурмана
В Петербурзі – дім.
Кріпаком у пана
Був Тарас у нім.
5-ий учень:
Хоче малювати
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
За ясну свободу,
Світло майбуття –
Він віддав народу,
Все своє життя!
Вчитель. Тарас виріс обдарованою дитиною. Доля його нагородила талантами.
Кобзар ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Ще змалку полинув Тарас у вир пісні, яка стала пізніше життєдайною силою для власних творів. Так народжувався перший талант – талант поета.
В тому кутку України, де село Кирилівка, завжди було багато між людьми малярів. Мабуть через те, що край тихий хоч малюй: в садах та зорях...
Малював, бувши малим, і Шевченко: хати, церкви, дерева. Малював, наймитуючи в дяка, терпів знущання бо жага до малярства була сильнішою за всі кривди. Там, у рідній стороні, народжувався другий талант – талант художника.
Був Шевченко Кобзарем-співцем дум народних. У них – краса українських степів і рев Дніпра могутній, туга за рідним краєм і розмова з одинокою зорею що світить у душу. Із народного напившись джерела, зберігши у серці своєму найрідніші образи, помандрував Тарас у широкі світи. А поруч нього йшли дві посестри-Муза і Доля.
…Слава не забарилась. Український народ пишається своїм пророком і генієм, співцем волі і провісником нового життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу й усе розквітаючу радість.
Травень квіти зібрав зі всієї Вкраїни і сльозою скропив, і вірою повив та встелив путь з Петербурга до його вічного й тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою. Тут часто можна почути українських народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі.
Вчитель. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?
Учні. Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи, вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі.
Вчитель. Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.
Свою першу збірку творів (1840 р.) поет назвав „Кобзар”. Входило до неї тоді 8 поезій.
Учні зачитують вірші із збірки„Кобзар” Т.Г.Шевченка
Вчитель: Зверніть увагу на збірки „Кобзар”, видані в різні роки. Не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. Його поетичне слово любить і ненавидить, плаче і сміється, радіє і сумує.
Читання учнями творів Т.Г.Шевченка „Зоре моя вечірняя”, „Зацвіла в долині червона калина”, „Тече вода з-під явора”.
Вчитель. Багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику. Які ви знаєте пісні на вірші Т.Г.Шевченка?
Слухання запису пісні „Реве та стогне Дніпро широкий”.
Вчитель. Тарас Григорович Шевченко був не тільки поетом, він був ще й і талановитим художником. Його роботи різноманітні за жанрами: автопортрети, портрети, пейзажі.
Розгляд та коментар репродукції Шевченка „Автопортрет”(1840).
Вчитель. Запитання вчителя до учнів.
- Хто впізнав людину, яка дивиться на нас із глибини часу? (Т.Г. Шевченко)
- Що означає слово „автопортрет”? (Автопортре́т – портрет художника, виконаний ним самим )
- Яким ви бачите поета? (Молодим, добрим, розумним)
- Що виражають очі? (Печаль, біль)
- Високе чоло свідчить про глибокий розум.
- Про що думає поет?
Декламування вірша «Думи мої, думи мої …»
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядками...
„Я так її люблю, я так її люблю
Мою Україну убогу...” .
Вчитель. Україні він віддав своє життя і мріяв бачити її і народ український вільними. Пам’ять про поета вічна.
До своїх нащадків, до нас з вами поет звертався словами:
„І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Незабудьте пом’янути
Незлим тихим словом”.
Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: іменем Шевченка названо вулиці, театри. Національний університет носить його ім"я. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету.
Отже, живе під сонцем любові Шевченкова весна … вона прийшла на землю, яку сходив Тарас малими, босими ногами й засівав словом.
Діти зачитують присягу:
Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б’ється,
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б’ється
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те зробим ми, їх діти.
Звучить лірична мелодія
Разработка внеклассного мероприятия, посвященное 200-летию со дня рождения Т.Г.Шевченко.
«Скорбела душа Кобзаря».
Цели: -познакомить учащихся с жизнью и творчеством Т.Шевченко;
Пробудить в детях интерес к творчеству поэта;
Воспитывать в детях толерантность и чувство родства со славянскими народами.
Оборудование: компьютер, медиа проектор (для показа презентации о Т.Шевченко), книги поэта, картины Шевченко.
Участники: учащиеся 8-11 классов.
Ход мероприятия:
- Оргмомент
- Вступительное слово:
Что вы знаете об Украине?
А кто из вас знает, кто такой Т.Г.Шевченко?
Чтение стихотворения Шевченко «Завещание».
Эпиграфом нашего мероприятия будут строки Н.Некрасова, посвященные Шевченко:
«…он все изведал: тюрьму петербургскую, справки, доносы, жандармов любезности, всё-и раздольную степь оренбургскую…»
Посмотрите внимательно на портрет, и скажите каким, на ваш взгляд, человеком был Тарас Григорьевич (презентация)
Знакомство с биографией поэта (просмотр презентации и сообщение учителя литературы)
Шевченко родился 9 марта 1814 г. в селе Моринцы, Звенигородского уезда, Киевской губернии. Родители: Григорий Иванович и Катерина Якимовна- были крепостными крестьянами у помещика Энгельгарта. В 1822 году Шевченко отдают в науку в село Кирилловку. Там его определяют в церковь служкой. Батюшка, увидев желание Тараса учиться, по ночам обучает его грамоте и арифметики. В 1823 г умирает мать, а 1825 г – отец. Тарас Григорьевич остается круглым сиротой, батюшка из Кирилловки оставляет его при церкви. За время обучения и жизни в церкви у него проявляется талант к рисованию, первыми его учителями были монахи-иконописцы. В 12 лет Шевченко вернулся в родное село. Батюшка, который переживал и помогал ему, умер, а новый-выгнал его, сказав ему, что он лишний рот. В 15 лет Тарас был зачислен в дворовую челядь. Сначала был поваренком, затем комнатным слугой. По ночам или в свободную минутку он рисовал. Помещик, заметив талант Шевченко, отдает его на обучение к мастеру живописи Ширлеву. У мастера он обучался 4 года. Когда умирает помещик, Тараса отправляют на службу к тестю Энгельгарта на Смоленщину. Шевченко очень понравился тестю старого помещика, он делает Шевченко комнатным художником. Шевченко оттачивает мастерство художника, перерисовывая картины известных художников. Затем Тарас по приказу нового барина был отдан на обучение в Новгород к Иоганну-Батисту Лампе-младшему. Стажируется Шевченко в Петербурге, расписывая стены театров. Там его замечает И. Сошенко, а тот знакомит его с К. Брюлловым и В. Жуковским. В 1838 г Брюллов и Жуковский выкупили Шевченко, освободив его от крепостничества. К. Брюллов берет его под опеку и Шевченко становится его лучшим учеником (просмотр картин Т.Шевченко).
Какова тематика его картин? Как вы думаете, почему его выбор пал на изображение простых людей? А что его привлекало в природе? Почему?
Но параллельно с живописью он начинает писать стихи. По собственному признанию Шевченко, талант в нем пробудился светлой ночью 1837 г. Первое его стихотворение было посвящено женской доле и называлось «Порченая» (чтение данного стихотворения и его обсуждение). В 1840 г выходит первая книга стихов Шевченко, которая называлась «Кобзарь». Данное название закрепилось и за Шевченко и стало его вторым именем.
Шевченко был и Оренбургском крае с 1847 по 1857 год. В нашем краю он отбывал ссылку за оскорбление матери Александра Второго. Шевченко написал о ней небольшое стихотворение, которое вызвало настоящий переполох при дворе:
«А царица-что опенок, несчастный и убогий:
И сухая, и длинные ноги,
И бедняга непрестанно трясет головою.
Вот она –богиня эта?!
Горе мне с тобою!
Я тебя, такую куклу, не видав ни разу,
И поверил тупорылым твоим виршемазам!»
По прибытии в Оренбург его встретили украинцы, выпросив у губернатора Обручева разрешение о поселении Шевченко у них до определения его дальнейшей судьбы. 10 дней он пробыл у земляков, затем, одев Шевченко в военную форму, этапировали в Орск. В Орске он узнал, что такое настоящая муштра. А еще Шевченко угнетало то, что ему запретили писать и рисовать. Но он нашел выход: он вырезал из бумаги кружочки, скреплял их между собой, писал стихи, или рисовал и прятал в голенище солдатских сапог. Такие книжки Кобзаря получили название халявные («халява»-голенище). В 1848 г Шевченко отправляют в крепость, расположенную в устье Сыр-Дарьи. Бутаков- начальник крепости пишет Обручеву письмо, в котором просит у губернатора разрешение включить Шевченко в члены экспедиции на Аральское море в качестве казенного рисовальщика. Получив разрешение, Бутаков забирает под свое покровительство Шевченко. После экспедиции Шевченко живет в Оренбурге у Бутакова. Сохранился дом, в котором жил Шевченко, в настоящее время там находится музей поэта. Расположен этот дом на улице 8 марта 33. Шевченко дружил с людьми разных национальностей. Его интересовала жизнь и легенды татар, башкир, киргиз. В Оренбурге он написал такие произведения о быте киргиз как: «Близнецы», «Художник», «Княгиня» и др.
В июне 1857 г из Петербурга пришел документ о его освобождении, но Шевченко запретили посещать и жить в столицах. Год тянулась борьба за разрешение Шевченко жить в столицах. Друзья отстояли право Шевченко, и в 1858 г он побывал в Москве и Петербурге. В Петербурге он знакомится с негритянским актером Айром Олдриджем, пишет его портрет. Также часто вспоминал встречу с С.Т. Аксаковым. Осенью он принимает решение переехать в Украину, поселиться и умереть на родине. Шевченко пишет письмо и просит разрешение купить участок для строительства дома. Получив разрешение, он сам разрабатывает проект дома. Но его мечтам не суждено было сбыться. В начале зимы состояние его здоровья ухудшается (в ноябре он заболел водянкой). 25 февраля 1861 г Т. Шевченко умирает, 28- его похоронили на Смоленском кладбище Петербурга, а 10 июня его тело было перезахоронено на Черничной горе недалеко от его деревни.
Эстафета «Эрудит» по биографии Шевченко (цель: проверить внимательность и память учащихся по полученной информации).
Учащиеся делятся на 2 команды.
Вопросы командам задаются по очереди, если команда не отвечает, то вопрос переходит другой команде. За правильный ответ команда получает один балл. Баллы фиксируются на доске.
- Представителем, какого народа был Т. Шевченко?
- Где и когда родился поэт?
- К какому сословию принадлежали родители поэта?
- Чем еще увлекался Шевченко помимо написания стихов?
- Назовите людей, которые выкупили Шевченко из крепостничества?
- Кому было посвящено стихотворение, за которое поэт попал в ссылку?
- Где отбывал ссылку Шевченко?
- Назовите годы ссылки поэта?
- Жизнью, каких народов интересовался поэт, находясь в Оренбурге?
- Назовите произведения, которые были написаны за время ссылки?
- Чем запретили заниматься Шевченко во время ссылки?
- Как назывались его тайные книжки?
- Как называлась первая книга стихов поэта, название которой закрепилось за поэтом и стало его вторым именем?
- С каким писателем (нашим земляком) познакомился Шевченко после ссылки?
- В каком году умер поэт?
- На каком кладбище Петербурга был похоронен Шевченко?
- А где в настоящее время покоится тело поэта?
- Назовите улицу Оренбурга, на которой находится музей Шевченко?
Конкурс чтецов.
Приглашаются по одному участнику из команд.
Стихи читаются без подготовки («В каземате», «В неволе я один скучаю»)
Подведение итогов.
А закончить наше мероприятие я хочу стихотворением «Молитва». Я прошу лишь вслушаться в строки стихотворения и пропустить его через сердце. О чем просит человек Бога, на долю которого выпало столько испытаний? А чем просили бы вы, оказавшись на месте Шевченко? Вслух можете не говорить. Это ваше личное дело.
Итог занятия: что вам запомнилось больше всего из жизни Шевченко?
Какова тематика его стихов?
Если вас заинтересовала жизнь Т. Шевченко, то его жизнь описана в трудах исследователей М. С. Клипиницера, Л.Н. Большакова. А если вас заинтересовало его творчество, то идите в библиотеку и берите сборник его стихов и наслаждайтесь его творчеством!
Тарас Григорьевич Шевченко. Автопортрет Выдающийся украинский поэт и художник Т.Г. Шевченко родился 25 февраля (9 марта) 1814 года в селе Моринцы Звенигородского уезда Киевской губернии (ныне - Черкасской обл.) в семье крепостного крестьянина помещика П.В. Энгельгардта. Через два года родители Тараса переселились в село Кирилловку, где он провел детство. Мать Тараса умерла в 1823 году, а в 1825 году, когда Шевченко шел 12-й год, умер и его отец. С этого времени начинается тяжелая, кочевая жизнь беспризорного ребенка, сначала у учителя-дьячка, затем у соседних маляров. В школе дьячка Шевченко выучился грамоте, а у маляров познакомился с элементарными приемами рисования.
Портрет Павла Энгельгардта, сделанный Т. Шевченко акварелью, 1833 год В 1828 году, он попал в прислугу помещика Энгельгардта в селе Вильшана, сначала поваренком, а затем в роли казачка. Через год Тарас служил в доме помещика в Вильно, а с его переездом в столицу в начале 1831 года - в Петербурге. Обнаружив способности мальчика к рисованию, Энгельгардт решил сделать из него домашнего живописца и послал его в 1832 году в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" В.Ширяеву.
В праздники юноша посещал Эрмитаж, срисовывал статуи в Летнем саду, где в 1836 году и познакомился с земляком - украинским художником И.М. Сошенко, который, посоветовавшись с украинским писателем Гребенкой, представил Тараса конференц-секретарю Академии художеств В.Григоровичу, художникам Венецианову и К.Брюллову, поэту В.Жуковскому. Эти знакомства имели огромное значение в жизни Шевченко, особенно в деле освобождения его из неволи. В своей автобиографии Т. Шевченко писал: «Тогда, сговорившись предварительно с моим помещиком, Жуковский просил Брюллова написать с него портрет, с целью разыграть его в частной лотерее. Великий Брюллов тотчас согласился, и портрет у него был готов. Жуковский, с помощью графа Виельгорского, устроил лотерею в 2500 рублей, и этой ценой была куплена моя свобода 22 апреля 1838 года". В знак особого уважения и глубокой признательности к Жуковскому, Шевченко посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений: "Катерина".
Катерина год «… Есть на свете доля, А кто её знает? Есть на свете воля, Где ж она гуляет? Есть на люди на свете- В золоте сияют, Кажется, богаты, А доли не знают- Ни доли, ни воли! С бедой породнятся- Жупан надевают, А плакать стыдятся, Так берите ж злато, Богачами станьте, А горькие слезы Для меня оставьте. Затоплю недолю Горькими слезами Затопчу неволю Босыми ногами! Тогда я и весел, Богат и доволен, Когда моё сердце Забьется на воле!» (1938 г.)
В том же, 1838 году Тарас Шевченко поступил в Академию Художеств, где стал учеником и товарищем К.П. Брюллова. Уже за жанровые композиции 1840 года («Мальчик –нищий, дающий хлеб собаке» и «Цыганка- гадалка») Шевченко был удостоен серебренной медали второй степени. В годы учебы в Академии художеств он создал целый ряд своих известных произведений, среди которых «Автопортрет», «Катерина», «Крестьянская семья», многочисленные рисунки, а также автоиллюстриции и иллюстрации к произведениям Пушкина, Квитко- Основьяненко, Надеждина, Гоголя и Шекспира. Цыганка- ворожка, 1840 г.
Годы лучшие в жизни Шевченко. В этот период расцвело и его поэтическое дарование. В 1840 году в Петербурге был опубликован первый сборник стихов Шевченко под названием "Кобзарь", начавший новую эпоху в истории украинской литературы. В 1842 году вышли "Гайдамаки" - самая крупная его работа. Другие значительные произведения этого периода - поэмы "Катерина" (1838), "Слепая" (1842), "Бесталанный" (1844), "Наймичка" (1845), драма "Назар Стодоля" (1843). Политические поэмы "Сон" (1844), "Кавказ" (1845). В это время поэт знакомится и общается со многими видными деятелями культуры того времени, в том числе и нашим земляком актером М.С. Щепкиным.
Портрет М.С. Щепкина работы Т. Шевченко, 1857 г. Шевченко и Щепкин знали друг о друге задолго до личного знакомства, которое произошло, по видимому, в 1844 г. в Москве. Посвященное Щепкину стихотворение "Заворожи менi, волхве", написанное 13 декабря 1844, свидетельствует о том, что уже тогда между ними установилась сердечная близость. На протяжении многих лет дружба эта несла в себе глубокую идейную, творческую, человеческую близость гения поэзии и гения сцены. « Зачаруй меня, волшебник, Друг мой седоусый! Ты закрыл для мира сердце, Я ж еще боюся,- Страшно мне дотла разрушить Дом свой обгорелый, Без мечты остаться страшно С сердцем опустелым…»
Костел в Киеве год В мае 1843 года Шевченко выезжал на Украину, где провёл около года. Вернувшись в Петербург и окончив Петербургскую Академию художеств весной 1845 года он получив звание "неклассного (свободного) художника" вернулся на Украину, намереваясь поселиться в Киеве. В это время он работал художником в Киевской археологической комиссии, много путешествовал по Украине, писал и рисовал.
В 1846 году Шевченко вошел в основанное в конце 1845 года преподавателями и студентами Киевского университета тайное Кирилло- Мефодиевское общество, состоявшее из молодых людей, интересовавшихся развитием славянских народностей, в частности украинской. В апреле 1847 года по доносу провокатора общество было раскрыто полицией. Его участники, были арестованы и понесли наказание, причем больше всего досталось Шевченко за его нелегальные стихотворения. Он был сослан рядовым в Оренбургский край. Утверждая приговор о ссылке и "строжайшем наблюдении, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных сочинений", Николай I добавил от себя: "под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать". Шевченко пишет Жуковскому письмо с просьбой о ходатайстве ему только одной милости - права рисовать. В этом смысле за Тараса хлопотали граф Гудович и граф А.Толстой, но помочь ему оказалось невозможным, запрещение рисовать не было снято до самого освобождения. Некоторое утешение дало ему участие в экспедиции по изучению Аральского моря в 1848 и 1849 годах. Благодаря гуманному отношению к ссыльному генерала В.А. Обручева () и в особенности лейтенанта Бутакова, Шевченко позволено было срисовывать виды Аральского побережья и местные народные типы. Он создал 350 акварельных пейзажей и портретов, запечатлел сцены жизни казахского народа, солдатского быта. Но эта снисходительность вскоре стала известна в Петербурге; по доносу одного из офицеров Обручев и Бутаков получили выговор, а Шевченко в 1850 году сослали в новую пустынную трущобу, Новопетровское укрепление на о. Мангышлаке, с повторением воспрещения рисовать.
Пожар в степи год
Автопортрет « Как чумаки, тащась в степях, Столбы минуют верстовые, Уходят годы прожитые. Мне что! На памятных листках Строчу- стихами наполняю За книжкой книжку. Разгоняю Кручину о глухой судьбе (Коль эти господа узнают). Да хоть на крест, будь их приказ, А без стихов я жить не в силах. Два года в книжечках строчил их Начну и в третий в добрый час.» 1849, Кос-Арал
В ссылке Шевченко пробыл 10 лет, с июня 1847 по август 1857 года. Его освобождение состоялось в 1857 году, по амнистии, благодаря настойчивым ходатайствам за него графа Ф.П. Толстого и его супруги графини А.И. Толстой. Возвращение Тараса Григорьевича из ссылки было долгим и трудным. По дороге, в Нижий Новгороде, он был задержан, ему запретили въезд в обе столицы. Однако друзья добились для него разрешения жить в Петербурге, куда он прибыл весной 1858 года. Здесь он сблизился с кругом авторов "Современника", сошёлся с Н.Г. Чернышевским, Н.А. Добролюбовым, Н.А. Некрасовым, М.Л. Михайловым, братьями Курочкиными, А.Н. Островским и др. В его сатире зазвучали еще более резкие и гневные ноты. "Третье отделение" снова установило за поэтом строгий надзор. Ссылка не сломила волю и революционные убеждения поэта. Стихотворения и поэмы "невольничьей музы" (так называл поэт свои произведения, созданные в ссылке и тщательно скрываемые при обысках) отмечены ростом революционных настроений. В цикле стихотворений "Цари" (1848) звучит обвинительный приговор тиранам и призыв к расправе с ними. В годы ссылки были написаны реалистические повести на русском языке: "Княгиня" (1853), "Музыкант" (), "Несчастный", "Капитанша", "Близнецы" (все), "Художник" (1856); все они проникнуты антикрепостническими настроениями и содержат много автобиографических подробностей.
Я, чтоб не сглазить, не хвораю, Но за собою замечаю- Неладно с сердцем у меня. Как бы голодное дитя, Чего-то ждет оно, рыдает, Не спи. Быть может ожидает Дурного? Доброго не жди- Напрасно воли поджидаем: Придавленная Николаем, Заснула. Чтобы разбудить Беднягу надо поскорее Всем миром закалить обух Да наточить топор острее И вот тогда уже будить. А то, пожалуй, так случиться- До страшного суда заспиться! Паны помогут крепко спать: Все будут храмы воздвигать И своего царя хмельного Да византийство прославлять, И не дождемся мы другого. 22 ноября 1858 г. Петербург.
Но тяжелые годы ссылки, привели к быстрому ослаблению здоровья и таланта. Попытки устроить семейный очаг не имели успеха, он до конца дней так и остался одиноким. Пробыв недолго в Петербурге Шевченко опять едет на родину. Тут у него возникла мысль купить себе усадьбу над Днепром. Было выбрано красивое место под Каневым, на Чернечьей горе. Шевченко усиленно хлопотал о приобретении, но поселиться тут ему не пришлось. Однажды он читал свои стихи в малознакомой пьяной компании, местный городничий немедленно подал рапорт на имя губернатора князя Долгорукова о том, что "академик Шевченко" агитировал народ против властей. Его опять арестовали, обязали покинуть Украину и вернуться в Петербург под надзор III Отделения. Отвлекаемый многочисленными литературными и художественными знакомствами, Шевченко в последние годы мало писал и мало рисовал. Почти все свое время, свободное от званых обедов и вечеров, Шевченко отдавал гравированию, которым тогда сильно увлекся. В том же 1860 году он получил звание Академика по гравированию на меди. Начало 1861 года поэт встретил тяжелобольным. В своих письмах на Украину троюродному брату Варфоломею он писал, что дождется весны, приедет на Украину и там обязательно выздоровеет. Перед смертью как будто наступило облегчение, рано утром 10 марта 1861 года Тарас Шевченко встал с кровати, попросил, чтобы ему помогли одеться и сойти в мастерскую. Он стал спускаться по лестнице и упал. Слуга, закрепленный за академиком Императорской академии художеств, услышал его последнюю волю: "До Канева..." - и сердце поэта остановилось.
Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он… вот тогда я Встану из могилы- Подымусь я достигну Божьего порога, Помолюся… А покуда Я не знаю бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой В семье вольной, новой, Не забудьте – помяните Добрым, тихим словом. 1845г., Переяслав
Память Имя Тараса Шевченко носят: - Теплоход. - Национальный университет в Киеве (напротив центрального корпуса университета в парке, также носящем имя Тараса Шевченко, находится памятник поэту-кобзарю). - Бульвар в Киеве, являющийся одним из центральных проспектов столицы Украины. - Набережная в Москве. - Луганский педагогический университет. - Приднестровский государственный университет в Тирасполе. - Государственный академический театр оперы и балета им. Т. Г. Шевченко в Киеве. - Волынский областной украинский музыкально-драматический театр имени Т. Г. Шевченко. - В СССР имя было присвоено Днепропетровскому областному украинскому музыкально-драматическому театру. - Его именем названы улицы во многих городах Украины, России и других стран (например, в Тбилиси, Вильнюсе, Ашхабаде). - Его именем также названы площади в Киеве, Санкт-Петербурге, Лондоне и в Нью-Йорке. - С 1924 года казахский город Форт Александровский носит название Форт- Шевченко, а с 1964 по 1991 годы город Актау назывался «Шевченко». - Бульвар в Минске. В Минске же рядом с украинским посольством установлен ему памятник. - Парк в Одессе, проспект. - Станция Киевского метро.
Список используемой литературы и материалов 1. Шевченко Т. Собрание сочинений в пяти томах / Т. Шевченко, под. ред. А. Дейча, М. Рыльского, Н. Ушакова.- М.: Худож. лит., Шевченко Т. Собрание сочинений в четырех томах / Т. Шевченко.- М.: Изд- во «Правда», (Библиотека «Огонек») 3. Шевченко Т. Лирика. Пер. с укр./Т. Шевченко, предисловие, сост. и прим. А. Дейча.- М.: Худож. лит с. 4. Шевченко Т. Стихотворения. Пер. с укр./Т. Шевченко, сост., вступ. статья и комментаоии доктора филолог. наук Н.С. Надьярных. - М.: Дет. лит., с. 5. История Оренбуржья [Электронный ресурс].- Электрон. текст. дан.- Режим доступа: 6. Шевченко Тарас Григорьевич [Электронный ресурс].- Электрон. текст. дан.- Режим доступа: 7. Шевченко Тарас Григорьевич [Электронный ресурс].- Электрон. текст. дан.- Режим доступа:
Тематичний урок на тему:
«Тарас
Шевченко – великий син свого народу»
Мета уроку:
Ø поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;
Ø розкрити неосяжність його таланту;
Ø показати неповторність його творчої спадщини;
Ø розкрити образ митця як людинимогутньої волі та незламного духу;
Ø формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;
Ø виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;
Ø осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.
Основні навички: після уроку учні зможуть:
F показати велич постаті Тараса Шевченка;
F оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;
F розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;
F набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.
Обладнання до уроку:
§ портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;
§ «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка.
§ Цитати його творів.
Епіграф до уроку:
Зростає покоління молоде,
Нові вогні горять на небокраї,
Та в далеч з наймолодшими іде
Пророк зорі, що землю всю осяє.
М. Рильський
Хід уроку
I. Організація класу.
II. Актуалізація опорних знань учнів
Уч и т е ль
. Діти, скажіть, будь ласка, чи знають у ваших родинах
вірші Т. Г. Шевченка?Які? Чи люблять
їх? За що? Чи є у ваших оселях портрети Т. Г. Шевченка?
— А які вірші Тараса Григоровича ви пам’ятаєте?
III. Повідомлення теми, завдань уроку
Учитель. На цьому уроці, тема якого «Тарас Шевченко- великий син свого народу», ви поглибите свої знання про дитинство і життєвий шляхвеликого Кобзаря, неповторність його творчої спадщини , ознайомитесь зі збіркою поетичних творів «Кобзар», пригадаєте поезії, які вам найбільше подобаються. (Читає епіграф.)
— Як ви розумієте цей вислів? (Відповідь учнів.)
IV. Опрацювання навчального матеріалу
Вступ.
9 березня виповнюється 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України. Сьогодні на уроці ми з вами звернемося до спадщини Великого Кобзаря, людини, яка стала для України заповітною думою, безсмертною піснею.
Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий». В міру стишення мелодії учениця декламує уривок з поеми «Причинна»
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…
Слова вчителя:
З цих слів розпочинається книга «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою піснею, котру без перебільшення можна назвати народною, вони стали символом України у Європі і у всьому світі.
Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.
І цей тематичний урокми сьогодніприсвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її славетному сину, її Пророку.
Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – українець іми прагнемо бути достойними його нащадками.
Він був сином мужика –
і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком –
і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком – і вказав нові,
світлі і вільні шляхи професорам
і книжним ученим.
І.Франко
Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.
Учень читає
вірш Л. Храпливої
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.
Слова учителя:
Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку, латину.
Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Поте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.
Давайте пригадаємо, які ви вивчили твори Шевченка?
Запис на дошці допоможе вам.
Зацвілавечірняя
Всталавесна чорну землю
Світаєу лузі червона калина
Зоре моякрай неба палає
(Один учень з кожної групи з’єднує слова).
V. Презентація проекту «Тарас Шевченко – великий син свого народу»
Біографи: « Життя коротке, але знамените»
9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета.
Рано залишився сиротою.
Перша освіта у сільського дяка; виявив великий хист до малювання і складання віршів.
1831 р. – переїхав з паном Енгельгардтом до Петербурга, де навчався в майстра-живописця Василя Ширяєва;
1838 р. Т. Шевченка викуплено з кріпацтва завдяки відомим художникам Івану Сошенку, Карлу Брюллову, Олексію Венеціанову, поету Євгену Гребінці (гроші виручено за продаж створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського).
Т. Шевченко вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі.
1840 р. вийшла перша збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка розпочала новий етап в історії української літератури.
1841 р. – окремим виданням видруковано поему «Гайдамаки».
1843, 1845 рр. у складі археографічної комісії Шевченко відвідує Україну. 1843 р. опубліковано драму «Назар Стодоля».
1844 р. поема «Сон».
1844 р. – окремими книжками вийшли поема «Гайдамаки», і поема російською мовою «Тризна».
1845 р. опубліковано твори «Кавказ», «Наймичка».
1845 р. – після закінчення академії повернувся в Україну, увійшов до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства.
Опубліковано послання «І мертвим, і живим…», вірші «Заповіт»(перекладено 100 мовами), «Минають дні, минають ночі…», історичні твори «Великий льох», «Холодний Яр»; видав альбом «Живописна Україна».
1847 р. при арешті Шевченка до рук жандармів потрапила рукописна збірка «Три літа», підготовлена поетом до друку. У неї увійшли такі твори: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» і десятки поезій. До 1905 р. ця збірка пролежала в жандармських архівах. Лише окремі поезії збірки, що випадково залишилися в приватних руках, поширювалися в Україні.
1847 1857 рр. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за написання гостросоціальних віршів Шевченко був засланий рядовим солдатом до Орської фортеці, а згодом – в Оренбург та Новопетровське укріплення.
1848 р. – брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен, написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» та ін., вірші «І виріс я на чужині…», «Якби ви знали, паничі…», «У нашім раї на землі…» тощо.
1857 р. П. Куліш опублікував поему «Наймичка» без Імені автора.
1858 р. повернення до Петербурга.
1859 р. подорож в Україну.
1860 р. одержав звання академіка-гравера. Цього ж року побачило світ нове видання «Кобзаря».
10 березня 1861 р. – помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі.
22 травня 1861 р. – перепохований у Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Огляд творчості
Т. Шевченко залишив по собі збірку поезій «Кобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), п’єсу «Назар Стодоля», декілька уривків інших драматичних творів, щоденник, листи.
В історії української літератури, попри чисельні розвідки, Шевченко був і залишається непрочитаним. У його творчості відобразилися літературні стилі та епохи – від романтизму, просвітництва, реалізму – до постмодерну. Тривалий час дослідники майже не приділяли уваги записам Шевченка, які він розпочав за півтора місяця до звільнення із заслання, тобто 12 червня 1857 р., і вів їх до 13 липня 1858 р. Традиційно ці записи називають «Щоденник».
«Журнал», або Щоденник, є не лише безцінним джерелом відомостей про життя й оточення поета, про його суспільно-політичні, філософські та художні погляди, про його ставлення до явищ літератури, мистецтва, історії, суспільного життя тощо. Це твір Шевченкової мемуарної прози, який подає «надзвичайно влучний автопортрет поета і людини» і разом з тим є ключем до творчості Шевченка.
Мистецтвознавці:
«Шевченко – художник»
+%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+-+%D0%BF%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%83%D1%85.jpg)
Вчитель : Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.
Учні Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.
Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.
У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» – «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».
Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів...
Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. переважала у творчості багатьох європейських художників.
Шевченко уподобав акварельний малюнок ще в доакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки.
Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи.
Одним з вершин його пошуків сепія «Казашка Катя» (1856-1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу.
Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні порижиття, в різних настроях і переживаннях.
Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів вітчизняної світової класики.
Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури.
1840 рік, олія
1843 рік, олія
Мовознавці: «Значення творчостіШевченка для розвитку української літературної мови»
Вчитель. Шевченко відіграв важливу роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.
Учень. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.
Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.
Сміливо ввів у свої твори для передачі філософських, політичних, літературних та інших понять книжні слова і вирази, слов’янізми. А також слова іншомовного походження для створення відповідного історичного або місцевого колориту.
Мова його стала зразком для наступних українських письменників.
Літературознавці: «Спогади про Шевченка» (презентує група літературознавців) 6хв.
І.Я. Франко: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав».
О.І. Білецький: «Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над Російською імперією як грандіозна хмара, що насувається, наливаючись свинцем... Але раптом лунає перший удар грому, перший розряд електрики, що зібралася в повітрі. Таким ударом в 30-х - 40-х рр. ХІХ ст. стала поезія Шевченка».
П.Г. Тичина: «Французький письменник Меріме говорив про Тургенєва, що той двадцяттю двома пострілами своїх оповідань «Записок охотника» бив по рабству, яке гнітило його країну. О! яким же числом можна зчислити постріли Тараса Шевченка? Взяти хоч би такі його твори, як «Катерина», «Заповіт», як «Гайдамаки», «Сон». Та він же стріляв в кріпосне право і у винуватців цього рабства – в царів і панів – буквально кожним твором, буквально кожним рядком своїм поетичним».
«Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну Вітчизну».
«Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме – і політичну поезію, і лірику, і сатиру, і антирелігійні стріли «Кобзаря», і багато ще чого іншого. Цінуймо ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!».
М.І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».
М.О. Добролюбов: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний».
«Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним в порівняння, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій відповідності із змістом і ладом народного життя».
В.П. Острогорський: «Шевченко зумів в житті вітчизни віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу для себе честь назвати такого поета своїм».
Рене Депестр: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу. Треба ширше відчиняти всі вікна й двері поетичному вітру Шевченка, що лине з берегів Дніпра. Для Куби, для Гаїті, для всієї Латинської Америки познайомитися з Шевченком, прилучити його до свого щоденного життя – це значить сприяти ще буйнішому розквіту нашої весни».
А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ».
П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…».
Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського мистецтва».
Г.В. Плеханов: «Про поетичний талант Шевченка може бути тільки одна думка: покійний Тарас Григорович належить до числа найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури».
